На білім полотні,
З якого пошила мати сорочку.
Змивала в багряній ріці,
Сліди від крові свого синочка.

І плаче за своїм сином,
Що заблукав десь у війні.
Лежить десь мертвим під тином,
І кров тисячів стікає по ріці.

Із білого полотна,
З якого мати пошила сорочку.
У ній ховали мертвого стрільця,
Й мати в сльозах крикнула – "Синочку!"

"Не йди від мене, сину,
Не покидай свою Вкраїну.
І слава твоя і всіх стрільців,
Повік залишиться у мене в серці!"

І кров тисячів стікає по ріці!
Багряній ріці!