Крик в мені, всередині без жалю розриває, дрібно, на шмаття.
Воно горить у полум’ї, завдає лише болю любові багаття.
Стань, не рухайся, дивись. Кров наповнює вени, повітря легені.
Помирай і не барись. В світ ілюзій твоїх зачиняються двері.

Це все правда, не брехня, хтось тебе рукою так міцно тримає.
Пройде буденна маячня. Ти колись зрозумієш, що любові немає.
Це брехня!

Не збагнути звідки біль, це тому, що твої відчуття зовсім нові.
Вірити немає сил. Подивись, схаменись, бо вони безосновні.
Стань, не рухайся, дивись. Серце б’ється повільно, рух крові втихає.
В царстві сорому й брехні, де тебе вже немає, тебе вже немає!