Село.
Городи понад лісом,
І тиша,
Майже нежива.
Дерева є
У тому лісі,
Де церкви
Просто не бува.

І п’єш не сік,
А кров берези,
І небеса
Вже замалі.
Якщо колись
Ходив по лезу,
То вже не вмієш
По землі.

Не вмієш
Навіть покохати –
Хіба що затулять роти.
У тебе ще лишилась хата,
З якої встати
І піти.

Тому і йдеш
З самим собою
На чорний шлях, на дику путь.
Ти взяв меча
До того бою,
В якому душі
Не живуть.