Скроні – у долонях,
За плечима – світ.
А на тих-то скронях –
Вже померхлий цвіт.
Скільки дум щоденних
В серці запіклось!
Скільки мрій численних
Билось – не збулось
Світе, милий світе,
Що зі мною знов?
Свище, стогне вітер,
Віщо стигне кров...