По осені грають чуже весілля,
А музика ніжна на світло тінню.
Мовчання. Нема для розмови слів.
Життя нав’язало тугих вузлів.
Весілля, ой грають чуже весілля.
Каменем крила упали в безсиллі.
Цілувати гірко немилі вуста...
По слідах поросал трава густа.
Весілля. Вже стихло чуже весілля.
Та плачуть енвтішно дощі осінні.
Весілля грали на втіху людям.
Собі на муку... Відлуння блудять.