Тучі та завої в степу далекім,
Стукнула кіннота копитами в діл.
Вдарили гармати, перша куля, брате,
В груди безталанному мені.

Серед злої ночі мої карі очі
Круки та ворони розклюють,
Кучері шовкові, кості козакові
Бур’яном, травою заростуть.

Командир спитає, список зачитає,
Єсть у нього хлопці, я їм не рівня.
Шкода України, шкода моїх рідних,
Матері старої та вороного коня.

Мила посумує, з іншим пожартує,
Кості мої зтліють у сирій землі.
Ось і вся пригода! України шкода,
Сонечка на небі і кохання на землі.