Ружі й терен в гаю цвітуть,
А люба шепче: "Ах, не забудь".
Це не для нас ружі і гай,
Не плач, забудь, прощай, прощай.

Як вийдеш ген на ті верхи,
Споглянеш там на небозвід,
Тоді поглянь в той темний бір,
Побачиш там лиш усміх зір.

Тоді ще раз згадай мене,
Скажи собі: "Не верне вже!"
Пропав навік цей гарний час,
Коли любов лучила нас.