Буде нам з тобою що згадати
Після довгих зваблених ночей:
Вивчив я далекий звук гармати –
І тривожний блиск твоїх очей.

Твої очі – квіти темно-сині
На узбіччі радісних доріг,
Чи зустрінемось з тобою знову
На своїх дорогах бойових?

Будуть стрільни розриватись глухо,
Задрижить від вибухів земля,
Вийдеш ти в ту сторону – послухай,
Де в багряних полум’ях поля.

І почуєш грізну борню волі,
Обіллється кров’ю білий шлях,
Будуть хлопці йти суворочолі
В сіруватих, наче ніч, рядах.

І пройдуть вони безмежним краєм
Крізь руїни сіл, дерев і трав,
І, напевно, ти того згадаєш,
Хто любов і мужність поєднав,

По Вкраїні сумно вітер віє,
Гне додолу тонкий верболіз...
Ми до вас не вернемось ніколи –
Шкода ваших дожидань і сліз.