Відцвітає бузок,
А я так його ніжно любив.
Дарував він мені
Той чарівний, п’янкий дивоцвіт,
Тільки сталося так,
Що його зберегти не зумів.
Пронесу крізь роки
Світлим спогадом радісних літ.

Відцвітає бузок,
Догорають духмяні кетяги.
І між листям густим
Знов шукаю я "щастя" своє.
Пам’ятаєш, коли
Повний чистої юної спраги
Пив я твою красу,
Як росу вранці сонечко п’є?

Відцвітає бузок.
Не буває ж бо вічного в світі.
Сивий час промайне
На своєму баскому коні.
Та солодкий той сон,
Що тендітні навіяли квіти,
Як казкових надій
Не забути ніколи мені...