Україно моя, рідна мати моя,
Хто ти є? Хто ти є? –
Я питаю про те навесні солов’я,
Я запитую серце своє.
Хто ти є? Хто ти є? –
Я запитую серце своє.

Мені каже Дніпро: Україна – то я!
А Карпати високі здаля
Все шепочуть: у горах матуся твоя –
Невмируща вкраїнська земля!
Шепчуть гори здаля:
Невмируща вкраїнська земля!

Вірю, знаю: у горах матуся живе,
У Дніпровськім потоці співа,
Її серце – то небо весни грозове,
Її дума – печаль світова.
Її серце живе,
Її дума – печаль світова!

І зірки вдалині – то Вкраїни вогні,
То все ти! То все ти!
Струни кобзи звенять, Україна в мені,
Ніби райдужні в небі мости!
То все ти! То все ти!
Ніби райдужні в небі мости!

Україно моя, рідна мати моя,
Хто ти є? Хто ти є? –
Я питаю про те навесні солов’я,
Я запитую серце своє.
Хто ти є? Хто ти є? –
Я запитую серце своє.