По траві, по придорожній траві,
По насипах, на яких не росте трава,
Вони переходять – вимучені і живі –
На той бік трави, де вона теж жива.
І ти питаєш трави – чому ти далі ростеш?
Знаючи, що трава буде і далі рости
Поміж тим місцем, звідки ти, власне, йдеш
І місцем, куди ти хочеш прийти.
І доки вони переходять на інший бік,
З того боку трави чути як замовка
Їхній шепіт, і хто з них іще не зник,
Той, ніби власний шепіт, поволі зника,
Чути як зупиняється серцебиття,
Чути як серед насипів мовчазних
Спочатку вони виходять із цього життя,
Потім життя повільно виходить із них.