Цей невгамовний біг століть,
Як хвилі моря вдалині.
Щось пригадалось і болить,
І жити не дає мені.
Побудь зі мною, самота,
Є пляшка доброго вина.
Існує в світі пустота
Лиш там, де випито до дна.

Приспів:
Будьмо! Не забудьмо
Наше плем’я, що розвіялось мов дим.
О, небо, вічне небо, синє небо
Понад полем золотим.
Де ви? – Озирніться:
Вже навколо гине все без вороття.
О, де ви? – Озовіться, в кому тліє
Ще хоч іскорка життя.

Нелегко згинути в бою,
Нелегко згинути від ран,
Та найстрашніше – путь свою
Пройти останнім з могікан.
Посидь зі мною, самота,
Є пляшка доброго вина.
Існує в світі пустота
Лиш там, де випито до дна.

Приспів

Хай Могіканія живе...
За неї все прийму сповна.
Доки останній в світі є,
То ще не вмерла і вона...