Від поля до поля
Виросла тополя.
Признайся, козаче,
Чи я буду твоя.

Пусти, дівчинонько,
Камінь за водою,
Як той камінь спливе,
Візьму шлюб з тобою.

Де ти таке бачив,
Щоб той камінь сплинув,
Перше ходив, любив,
А тепер покинув.

Перше ходив, любив
Як місяць зірницю,
Тепер покидаєш,
Таку красавицю.

Було не ходити
Щовечора пішки,
Було не носити
В хустинці горішки.

Було не сидіти
Звечора до ранку,
Було не носити
Медочок у збанку.

Від поля до поля
Доріженька бита,
Відпало від коня
Золоте копито.

Не жаль ми копита,
Бо копито срібне,
Жаль ми дівчиноньку,
Зосталася бідна.