Нічний візит без шуму, фар, набоїв
Німий сусід завмер через щілину
Здається тим, хто входить без паролів
Чиєсь тихе слово кинуте, мов гострий ніж
Засіло глибоко у спину

Повільно помирають лише ті,
Хто загасив в собі іскрину
Блукають глибоко в пітьмі
Все менш і менш нагадують людину

Одні турбуються, а інші ні
Та їх серця не перетнуться
Як дві прямі на площині

Бо дні за днями знов і знов
Чиюсь купують й знищують любов

Випивкою літрами, дорогими квітами
Красивими словами блюзнірством оповитими
Щоб опинитися в потрібному ліжку до сраки роздутими
Компенсувати талант маркетинговими ходами
І чим більше бруду, тим ближче до слави

І хто на що спроможний
Зрада, секс, політика, насильство, усе, щоб видертись туди
Де сконцентровані квіти сучасного демократичного суспільства
З товстенними цепами і дорогими шубами
Де від кожного лайна тхне дорогими парфумами

Повільно проминали дні, та на останнє слово
Мабуть вже на вистачить хвилини
Стискають револьвер спітнілі долоні
Сказати всім їм – курви! ви спізнились
Я вже лежу із кулею у скроні.

Гей кате! Не вийшло поцілити в ненависную пику
Дев’ять грамів байок про права і свободи
Ті, хто не звикли лизати черевики
Із каменем на шиї самі лізуть в воду

Наївні! Гадають, що все зрозуміли
Що щира пісня ще когось врятує
Ідея в голові вмирає з тілом
Безстрашний погляд не зупинить кулю.

Як куля зі зміщеним центром ваги
Дегенеративна ідея задає вектор розвитку формації
Блукаючи тілом від мозку до серця
Хворіє суспільство – хворіє і нація.

І ніби нічого, усе знову тихо
Він просто писав, милувався рядками
Ніхто не помітив, що сталося лихо
Ніхто не помітить, що станеться з нами.