Їй заманулося відчути
Те, як в небі
Крила розправила весна.
Ти не чекай тепер,
Вітер ущух і вже
Всюди вона, всюди весна.

Їй захотілось малювати
Ввічність й щастя,
Їй захотілось, як усім
Мати одну зорю,
Лишень одну зорю
І йти із нею до весни.

Їй закортіло все ж ожити,
Хоч раз в житті ожити,
Їй захотілося удвох
Сонце стрічати зранку,
А далі все спочатку:
Весна і до зірок лиш крок.