Замість хорошої поведінки в дитинстві
Непогана пісня, коли подорослішав,
Fame, Вова зі Львова для мам!

Ти називаєш Бога батьком, я Бога мамою називаю,
І в моїх думках одне упередження зникає.
Ти називаєш словом "Мама" найдорожче для себе,
Але для Бога сотні інакших імен у тебе,
І взагалі на іменах зациклені більшість з нас,
Хоча, мабуть, мама всім казала не раз:
Звертай увагу не на назву, а на те, що відчуваєш
По відношенню до когось, що ти називаєш.
І такий підхід мені цілком до вподоби,
Я довіряю мамі, я був частиною її утроби,
Мама піклується про те, що є кращим для мене,
Та дозволяє самому вирішувати проблеми,
Допомагає і вболіває, не втручаючись,
Радить і настановляє, не ображаючись.
Я тішуся, що всі ми брати і сестри,
І в нас батьки ті самі, передаю привіт тату і мамі!

Приспів:
Мама рідна і кохана! (найрідніша!)
Ви пробачте, (пробачте, будь ласка) що був не уважний,
Знаю, Ви (знаю Ви) молилися за мене (щоранку і щоночі),
Рідна моя нене, нене!
Мама рідна і кохана! (найрідніша!)
Ви пробачте, (пробачте, будь ласка) що був не уважний,
Знаю, Ви (знаю Ви) молилися за мене (щоранку і щоночі),
Рідна моя нене, нене!
Мама! Мама! Мама!

Мама, блакитне небо – пляма,
Якщо його порівнювати з твоїми очима,
Вони так само дивляться на мене, нене,
Як колись на немовля, яке ти народила,
Якому дала ім’я.
Я подорослішав, куди б не поспішав,
Не забути мені твою ласкаву посмішку,
Де мене не закине життя мого стежина,
Я залишатимусь завжди твоїм сином.
Хочу, щоби ти завжди була щаслива:
Сьогодні, завтра і коли станеш сива.
Матінко, я дуже тобі вдячний,
Пробач мені за те, що був я необачний,
Як Сагайдачний,
Що проміняв жінку на тютюн та люльку.
Мене виховала ти, я виріс не в притулку,
Пробач за сльози, що ти пролила через мене,
Тобі до віку вдячний, рідна моя нене!

Приспів