Я і мій кумпель Олесь, зелена Мазда 323,
Більше такої нема ні в кого на цілій планеті.
Може не на планеті, може тілько у Львові,
Та по-любому тут ми пацани найбільш гонорові.
Всередині – нітро, назовні – неон,
Need for speed оживає посеред спального району,
Ми єдині у Львові в кого є такий підмут,
Всім "Еволюшинам" та "Імпрезам" буде капут.
На районі вже не дуже цікаво, всі порішали справи,
Кобіт немає, гуляють тільки маляви.
Кобіти в центрі; ресторани, клюби, кнайпи
Чекають, щоб прийхав принц на білому вайпері.
В нас не зовсім ДоДж, ви не зовсім ті кобіти,
З якими хтілось би щоночі на зорі глядіти,
Нема про що говорити, кілька коктейлів
І ви їдете з нами, сихівськими пацанами!
Щоб вам не стало погано – швидко не їдем, бо всюди бруківка,
А сьогодні в день в салоні тільки помили оббивку,
Недалеко за містом хорошу дачу маєм,
Мабуть про неї вся західна Україна вже знає.
Там часто було весело, часом було не дуже,
Та головне, що там є спальні, кухня і душ.
Я дякую тобі за ніч, ти дякуєш мені за мене,
Подякуй мому татові – в мені його гени!