П’ять, чотири, три, раз, два – такого не бувало,
Від нікудишнього життя у парня башню зірвало,
Маневрувало, та над цигаркою кружляло.
А за вікном стоїть дом, будівникам могила,
Недостроєний дом, якась дибільна сила,
Оселилася з першого по восьмий, недостроєний восьмий.
Та по "большому счёту" це не грає ролі, бо восьме марта на дворі,
А мені-мені-мені-мені-мені-мені п’ятьох поздравлять!

Приспів:
Восьме марта – міокарда інфаркт!

Сиджу на кухні та думку гадаю,
А місяць тихо у вікно заглядає,
Не зникає тінь на вікнах, не хоче,
А по тєліку Задорнов регоче...
Як воно мені все це нафіг надоїло,
Що хочеться вибрить затилок,
Що хочеться кричати на всю глотку,
Але життя таке у нас коротке.
Та по "большому счёту" це не грає ролі, бо восьме марта на дворі,
А мені-мені-мені-мені-мені-мені п’ятьох поздравлять!

Приспів