Виконавець: Зеновій Гучок
Така сумна, серед усіх квіток одна,
Лілея дивна, біла, мов той сніг.
Сльоза, роса, сумної пам’яті ріка,
Тяжке зітхання, крик думок моїх.
Вона нагадує про тебе
І річку серед стиглих трав,
Про пісню і безхмарне небо,
І сад той, як тебе стрічав.
Приспів:
Біла, біла лілея –
Квітка мого кохання,
Мрій моїх сподівання у ці дні.
Біла, біла лілея –
Тихе, ніжне зітхання.
Вона радість приносить навесні.
В моїх очах твій образ зріє наче птах
І серце ніби рветься із грудей.
А на столі стоїть лілея в самоті
І сумно плаче, скрито від людей.
Вона нагадує про тебе
І річку серед стиглих трав,
Про пісню і безхмарне небо,
І сад той, як тебе стрічав.
Приспів (3)