Виконавець: Олександр Смик
Слова і музика: Олександр Смик |
Ми вчилися ходити без конвою,
Дивитись не під ноги, а вперед.
Тепер ми розділили світ надвоє;
у кожного сусіда пістолет.
Прийшов Великдень – ледве розговілись...
А скільки воскресилося імен!
А потім продавались, як повії,
Шикуючись в мозаїці знамен.
Умовний світ, умовні українці.
У хомутах співають солов’ї.
Державу не збудуєш поодинці,
Тим паче, не кохаючи її.
Умовний світ, і ця умовна слава.
Хоч душу на майбутнє порятуй!
А жаба все одно тебе задавить,
Обіцянками скільки не годуй. (2)
Умовний світ, умовні українці.
У хомутах співають солов’ї.
Державу не збудуєш поодинці,
Тим паче, не кохаючи її.