Жила вдова, сина й мала,
У солдати його оддала.

Іди, сину, іди служи,
Своїй ненькі пісьма піши.

Вже й годик пройшов, пісьма нема,
Мати плаче, сина ї нема.

Не плач, мати, не журися,
Бо вже твій син оженився.

Да взяв собі паняночку –
В чистім полі земляночку.

Хочеш мати, щоб син прийшов,
Посій піску, щоб він зійшов.

Посій, мати, піску жменю,
Щоб пісок зійшов на каменю.

Не має піску, не має сходу,
Немає сина із походу.

Жовтий пісок вода змила,
Сина й нема, война вибила.

Живи ти, вдова, живи ти одна,
Ти сина не жди, його й нема.