Минулися ті дні любови.
Заникло щастя вже моє,
І не повернеться ніколи,
Хоч недалеко воно є.

Я щастя в славі не шукаю,
Ані в грошах, ані в майні,
Лишень одне собі бажаю,
Щоб зрозумів слова мої:

Роман, що ти зробив,
Роман, нащо мене покинув
Роман, ти ж мене любив,
Без тебе я загину.

Хоча біля мене тепер ти не є,
Хоча не говориш, о ні!
Я бачу се чорне волосся твоє
І синії очі твої.
Я чую твій голос, солодкі слова:
"О, Лідусь, одна ти у мене..."
Втім, шепче хтось стиха: "Це тільки мана...
Твій Роман ніколи не верне".

Йордан, це був той день розпуки.
Ох, не забуду я про це!
Я прочитала лист розлуки.
Між нами скінчене усе.
Ах, пощо Романа пізнала?
Пощо його кохала?
Щоб я тепер сама осталась.
І плакала й ридала.

Роман, що ти зробив,
Роман, нащо мене покинув
Роман, ти ж мене любив,
Без тебе я загину.