Ой в чужині тяжко жити,
Так як камінь підоймити,
Камінь здойму, відпочину,
А в чужині марно згину.
Хто чужини та й не знає,
Най си мене запитає,
Я чужину добре знаю,
Бо в чужині пробуваю.
Ой чужина буйна дуже,
Хоть не вдарить, болить дуже,
Ци всім людям, ци лиш мені
Так тяженько у чужині?
Чорна хмара в полонині,
Тяжко мені у чужині.
– Вийди, хмарко, з полонини,
Винеси ня із чужини.
– Хоть я вийду з полонини,
Не вийдеш ти із чужини.
Ой у полі край дороги
Стоїть камінь мармуровий,
Стоїть, стоїть, ані рушиш,
Ти в чужині жити мусиш.