Ой сухая верба, мокрая калюжа!
Розгнівалась миленькая та й на свого мужа.

– Ой устань, мила, привіз тобі пива.
– Одчепись, миленький, бо я ледве жива.

– Ой устань, мила, привіз тобі меду.
– Одчепись, миленький,– головки не зведу.

– Ой устань, мила, я приніс горілки.
– Одчепись, миленький, гляди собі дівки.

– Ой устань, мила, я привіз дубину,
Я привіз дубину та й на твою спину.

Я привіз дубину та все суковату
Та на твою спину, спиноньку прокляту.

Ой схватилась мила, от як не бувало,
Обійняла миленького ще й поцілувала.

– Дай же ж тобі, Боже, чого хочеш з неба,
Що ти догадався, чого мені треба!