Ой летів пугач та через могилу,
Як пугу, так пугу!
Ой чи не дасть бог та козаченькам
Та іще раз потугу.

Ой щодень, щоніч та війни ждемо, –
Поживи немає.
Ой давно була та Хмельниччина
Та уже й згадаєм.

Ой колись то ми воювали,
Та більше не будем.
Ой того щастя та тихої долі
Да повік не забудем.

Ой а вже шаблі та заржавіли,
Мушкети без курків...
Ой а ще серце та козацьке
Та не боїться турків.