Коло млина, коло броду (2)
Пило два голуби воду.
Напилися, полинули, (2)
Крилечками стрепенули.
Крилечками стрепенули, (2)
За кохання спом’янули.
Горе тому, хто любиться, (2)
Як день, так ніч все журиться.
Із коника не злізає, (2)
Ніжок з стремен не виймає,
Повід з ручок не спускає, (2)
До дівчини поїжджає...
Ой приїхав під віконце: (2)
– Добривечір, моє серце!
Ой чи ти спиш? Чи що робиш, (2)
Чом до мене не говориш?
– Як же ж мені говорити? (2)
Лежить нелюбу буде бити.
– Ой, дівчино моя люба, (2)
Відсунься ж ти від нелюба,
Відсунься ж ти від нелюба, (2)
Вб’ю нелюба, як голуба.
– Ой, чи вдариш, чи не вдариш, (2)
Тілько мене життя збавиш!
Ой, чи влучиш, чи не влучиш, (2)
Тілько мене з ним розлучиш!
– Ой, чи вдару, чи не вдару, (2)
Таки тебе життя збавлю.
Ой, чи влучу, чи не влучу, (2)
Таки тебе з ним розлучу.
Ой, удару не помалу, – (2)
Покотиться аж під лаву!