На городі в лободі
Гуляв козак доволі.
Він гуляє, гуляє,
На молодців моргає:

– Ой ви, хлопці-молодці,
Перекажіть дівоньці
Нехай мене та й не жде,
Нехай заміж та й іде.

Скоро дівча почуло,
Та й додому махнуло.
– Мамцю ж моя рідненька,
Нещасная доленько.

Що я буду робити?
Не хтять хлопці любити.
– Піди, доню, до гаю,
Накопай зілля-розмаю.

– Я розмаю не знаю,
Хіба людей спитаю.
Накопала кореня
З-під білого каменя.

Полоскала на річці,
А мочила в горілці.
Полоскала на річці,
А варила в молоці.

А ще корінь не вкипів,
А вже милий прилетів.
– А що ж тебе принесло:
Ой чи човен, чи весло?

– Приніс мене сивий кінь
До дівчини на сей двір,
До дівчини Гануськи
На білії подушки...