По тім боці Дунаю (2)
Чабан вівці ганяє.
Він ганяє, ганяє, (2)
На молодців гукає:
– Ой ви, хлопці-молодці, (2)
Перекажіть дівоньці:
Нехай мене та й не жде, (2)
Нехай замуж та й іде!
Скоро дівча почула, (2)
Та додому махнула:
– Мамцю ж моя рідненька!
Що я буду робити?
Не хтять хлопці любити...
– Пійди, доню, до гаю, (2)
Накопай зілля-розмаю!
– Я розмаю не знаю, (2)
Хіба людей спитаю...
Накопала коріння (2)
З-під білого каміння,
Полоскала на річці, (2)
А варила в молоці...
А ще корінь не вкипів, (2)
А вже чабан прилетів.
– Ой що ж тебе принесло: (2)
Ой чи човник, чи весло?
– Приніс мене сивий кінь (2)
До дівчини на сей двір.