Дістали слова про майбутню любов,
Про щастя і радість в наступному житті.
Я бачу обличчя минулого знову,
Навчившись руйнувати безтурботність в собі.

Приспів:
Я хвора, ми хворі, всі безнадійно хворі,
У дзеркалі бачу свій біль.
Хочу знати, куди відлітають
Промайнувших спогадів тінь.

Небо тягне в глибини свої,
Я хочу побачити це мутне дно.
Гвалтую, вбиваю терпимість в собі,
Чи схоче такою прийняти воно.

Приспів

Упавши на небо я бачу безкрилих таких як і я.
В очах відзеркалюють сотні тисячі днів.
Також є хворі і також всі покірно мовчать.
Страх – наша хвороба вже сотні тисячі днів.