Плаче совість. Ти вже не така, як була.
Моя користь задушила. Ти забула.
Скільки крапель пити можна? Ти не хочеш...
Запізнилась! Нащо голову морочиш...
Може впадеш? Вже багато – буде більше...
Може сядеш? Думай, потім буде пізно...
Встоїш може? Але то вже не поможе...

Впаде часом твоя тінь, і біля тебе,
Твоя совість знову дивиться на небо.
Вип’єш, але крапля буде тільки зайва.
Крикнеш: "То була тільки не остання!"
Колом зв’яжеш, але звідти вже не вийдеш...
Вріжеш вдало і завдаток в себе приймеш...
Загубились сутінки в твоїх долонях.
Ранок вже... і з тебе падає корона.

Приспів:
А, хочеш більше – буде більше!
А, твоя совість!