Калино-малино, чого в лузі стоїш,
Чого в лузі стоїш, чом не процвітаєш?
Чого в лузі стоїш, чом не процвітаєш,
Чи жари боїшся, чи дощу бажаєш?
– Жари не боюся, дощу не бажаю.
Того в лузі стою, що розвиться маю.
– Молода дівчина, чого зажурилась,
Чого зажурилась, чого заплакала?

– Як мені не плакать, ручок не ламати,
Любила козака, забрали в солдати.
Ой, забрали ж його, коня вороного,
Коня вороного, хлопця молодого.
За багатим сином батько й мати плаче,
А за сиротою чорний ворон кряче.
За багатим сином брати і сестриці,
А за сиротою дівки молодиці.

Калино-малино, чого в лузі стоїш,
Чого в лузі стоїш, чом не процвітаєш?
Чого в лузі стоїш, чом не процвітаєш,
Чи жари боїшся, чи дощу бажаєш?
– Жари не боюся, дощу не бажаю.
Того в лузі стою, що розвиться маю.
– Молода дівчина, чого зажурилась,
Чого зажурилась, чого заплакала?