Стоїть дівча над бистрою водою,
Стоїть дівча і тихо говорить:
– Бистра вода, візьми мене з собою,
Бо я не можу на тім світі жить.

Скажи, чому тебе я полюбила?
Скажи, чому довірилась тобі?
Якби не ти, сюди б я не ходила,
Якби не ти, не плакала б в журбі.

Якби ходив до мене до півночі,
Ти приходив, коли я міцно сплю.
Ти цілував заплаканії очі,
Ти говорив, не плач, мила, люблю.