Я вертаюся додому із чужих країв.
Забуваю біль і втому всіх минулих днів.
Я не хочу ніжних квітів, сміху і забав.
Хочу тільки, щоби вдома хтось мене чекав.

Відчинив тривожно двері, радо обійняв,
Засміявся і заплакав, і про все спитав.
Розігнав усі тривоги і думки сумні,
І тепло душі своєї повернув мені.

Та незвідані стежини знову кличуть в даль.
Ми ідемо слід за ними у далекий край.
Пролетять щасливі роки, і життя мине.
Хочу тільки, щоби вдома хтось чекав мене.