Гей, там на горі Січ іде,
Гей, малиновий стяг несе,
Гей, малиновий, наше славне товариство,
Гей, марширують раз, два, три!

Гей, попереду кошовий,
Він, як той орел степовий,
Він, як той орел, наше славне товариство
Гей, марширують раз, два, три!

Засвистали козаченьки в похід з полуночі, –
Заплакала Марусенька свої ясні очі. (2)

Не плач, не плач, Марусенько, не плач, не журися,
А за свого миленького Богу помолися. (2)

Ой на горі там женці жнуть, (2)
А попід горою, яром, долиною козаки йдуть.
Гей, долиною, гей, широкою козаки йдуть. (2)

Зажурились галичанки та й на тую зміну,
Що відходять січовії та й на Україну.
Хто ж нас поцілує в вуста малинові,
Карі оченята, чорненькії брови?
Хто ж нас поцілує в вуста малинові,
Карі оченята, чорні брови?

Не журіться, галичанки, є ще там військові,
Ті ще краще поцілують ніж стрільці січові.
Ті ж вас поцілують в вуста малинові,
Карі оченята, чорненькії брови.
Ті ж вас поцілують в вуста малинові,
Карі оченята, чорні брови.

Гей, а по боках четарі,
Гей, як соколи угорі,
Гей, як соколи, наше славне товариство,
Гей, марширують раз, два, три!

Ми гайдамаки, всі ми однакі,
Всі ненавидим рабскоє ярмо.
Йшли діди на муки, підуть і правнуки,
Ми за народ життя своє дамо.
Йшли діди на муки, підуть і правнуки,
Ми за народ життя своє дамо.

Не тішся, враже, сотня поляже,
Тисяч натомість стануть до борьби.
І ножі свячені наситять скажених,
І стануть знов потоптані раби.
І ножі свячені наситять скажених,
І стануть знов потоптані раби.

За Україну, з огнем завзяття,
Рушаймо, браття, всі вперед!
Слушний час кличе нас,
Ну ж бо враз сповнять святий наказ!

За Україну, за її волю,
За честь і славу, за народ!

О, Україно! О, рідна ненько,
Тобі вірненько присягнем.
Серця кров і любов –
Все тобі віддати в боротьбі!

За Україну, за її долю,
За честь і славу, за народ!

За Україну, за її долю,
За честь і славу, за народ!