Нам доля не дозволила в єдиній родині
Жити в щасті і добрі.
Радіти рідній гілочці калини,
В саду кохатись ніжно до зорі.
Шептати разом на Різдво молитву,
І на Великдень славити Христа.
До слів чужих, немов до леза бритви,
Ми ранимо щодня свої вуста.

Припів:
Гілку калини птахи візьміть,
За море синє її несіть.
Без України на чужині
Хтось доживає літа сумні. (весь куплет – 2)

Нам пізно повертатися додому,
Як жили висох наш чумацький шлях.
І пісня, що ізмалечку знайома,
Розтанула вже десь в чужих димах.
Та раптом серце скинеться, як птиця,
І вже його не встигнемо зловить.
Ім’я твоє, Вкраїно, да святиться,
В останній путь ти нас благослови.

Приспів (2)