Ранкові істерики
Постійне повторення
Не бачу попереду
Ні краю, ні обрію
І ввечері зцілення
Ганебною втечею
Ми даром наділені
Навряд чи доречним

Я чую ти втомлений
Скажу не повіриш
Я керуюсь законами
Неписаних віршів
Ми могли б залишитися
Але не додумались
Не лірика пишеться
А я і не думала

Ти любиш вдавати, що не чуєш
Як я скидаю з себе
Слова течуть
Рятують від тебе
Я не вірю в загублені думки
Що знаходяться
Я вмію іти
Ще не навчилась приходити

Ти ж хочеш від мене правди
Знаєш її не буде
Просто я не змогла б сказати
Ми тільки люди
Тихо мовчи
Я буду плакати сумно
Я б хотіла лишитися
Але не подумала