Роки минули, досить часу сплило,
Травою батьківські стежини поросли,
А на душі так любо, легко й мило
Думки в дитинство босе занесли.
Пригадую ласкаві теплі руки,
Що ніжили й голубили чоло.
А потім ще ласкали і онуків
І також віддавали їм тепло.

Приспів:
Мамо, наймиліша, добра мамо,
Знаю, що сумуєте за нами.
Ми завжди душею, мамо, з вами
Ніжна і ласкава люба мамо.
Мамо найрідніша, сива мамо,
Знаю, як не спали ви ночами,
Нас маленьких на руках носили,
Віддавали всю любов і сили.

Ставали ми дорослими, навчались
І досвіду з роками набирались.
Та линули до батьківської хати,
Де нас чекала виснажена мати.
Тепер у мене сивина на скронях
І донечка вже виросла давно,
Але тепло матусиних долоней
Ще й досі гріє душу і чоло.

Приспів (2)