Перон то стихне, то в авралі;
О, скільки зустрічей й розлук!
Не злічить радостей й печалей
Коліс вагонних перестук.

Приспів:
Якби йшов поїзд на край світу,
Я без вагань стрибну в вагон,
Щоб перестати розуміти
Свого життя примхливий сон.

Та знаю: доля не дарує
Таких нікому поїздів,
Лише щодня усім гартує
Буденні сплави гараздів.

Мені лишається зітхнути
Та повернутись до буття,
Щоб якось день з плечей зіпхнути,
Прошепотіти каяття.

І де в мені беруться сили,
Щоб починати день новий?
Ще, певно, є щось серцю миле,
Ще не байдужий біль чужий.