Життя людське з рікою порівняти:
То плисти треба, а то вбрід іти.
Як важко друга у чужім впізнати.
Ще важче правду в світі віднайти.

В наш вік хиткий, де правлять баламути,
Непросто хрест життєвий пронести
Зумій у цій щоденній каламуті
Людське єство у собі зберегти.

Зумій собі і іншим доказати
Що вище ти розбрату і брехні.
Бо вічні є у людства благодаті
Добро й любов – лікуючі вогні.

Як доля зверне від твого порогу,
Ти не кляни її і не тужи:
У неї також є своя дорога,
Ти долі просто трохи поможи.