Ріднеє слово, назавжди нам надане,
В спадщину йде від батьків і дідів,
В нім всім народом, як золото надбана,
Вічна любов до майбутніх синів.

І Батьківщина з нього починається,
З рідного слова джерельцем бринить,
І слова рідного хто відцурається,
Той батьківщину не зможе любить.

Дерево з кволим корінням спотворене
Долі плазує тонке і хитке, –
Так і людина не може без коренів, –
Ріднеє слово ж – коріння людське!

Ріднеє слово в сторіччях не зменшене,
Щастя й натхнення в тобі джерело –
Все ми ще зробимо, все ми ще звершимо,
Щоб ти над нами, як сонце, зійшло!