Іде біда, до згоди зве набат.
Летить орда інтриг у клубах пилу.
Здається не спинити вражу силу
Кордонами посиротілих хат.
Гуде земля і стогне мов жива,
Вмивається кривавими сльозами.
Торує шлях набитими возами
Жорстока смерть, що почала жнива.

Приспів:
Та встала жінка серденько на білому,
Святих надій запалена свіча,
Маленька горлиця з підрізаними крилами
І блискавицею в зажурених очах.
Не скорена, не здолана оманою
І зрадою когорт чоловіків.
Я, Юля, зву тебе новою Роксоланою,
Що піднялася гордо з попелу віків.

На зламі часу новий Вавілон,
Під натиском ворожої навали,
Приречено дивився як зганяли
Красунь степів, закованих, в полон.
Пройшли віки, перекроївши світ,
Пощезли десь династії і клани...
Та залишили наші Роксолани
В синах і дочках український слід.

Приспів:
Свій корабель під новими вітрилами
Веди крізь перепони до зірок
Не відступай, прошу-благаю, ні на крок.
Тендітна жінка серденько на білому.
Не скорена не здолана оманою
І зрадою когорт чоловіків
Я, Юля, зву тебе новою Роксоланою,
Що піднялася гордо з попелу віків.