Мамина хатина на краю села
Там, де журавлина віти простягла,
Де обняв криницю калиновий цвіт,
Мамина світлиця, наче диво-цвіт.

Біля тину мальви щедро майорять
Світиться віконце – в домі ще не сплять.
Я зайду до хати, сяду край вікна –
Запах рути-м’яти, як сама весна.

Приголубить мама, як в дитинстві знов
І в душі озветься радість і любов
І печаль, і горе – все забуду я
Тільки б моя мама ще сто літ жила.