Чого ти, дівчино, сумна ходиш,
Чому не співаєш пісень,
Чому вечорами у сад не виходиш,
Глядиш на биту дорогу і нічку і день?

Тому сумна ходжу, що край наш в неволі,
І пісню співаю сумну.
А в сад не виходжу, не маю до кого,
Мій милий загинув в бою.

Як тяжко згадати той вечір розлуки,
Як милий ішов до УПА,
Палкі поцілунки, він подав мені руку,
Я була весела й сумна.

Тому я весела за волю народну –
Мій милий пішов до УПА –
Я плакать не буду, ані сумувати,
Бо буде Вкраїна вільна.

Коли ти згадаєш про наших героїв,
Свого миленького спімну,
А тим, що упали, не злякалися бою,
Вінок на могилу сплету.

Ой вийду і гляну на тую могилу
І на той березовий хрест.
І скажуть, що згинув мій милий у бою
За волю, і славу, і честь.