Настав святий вечір
В сорок шостім році,
Сумна наша Україна –
Плач на кожнім кроці.

Як почала зірка
На небі сіяти,
Почав народ до святої
Вечері сідати.

Сіли до вечері,
Діти ся питають:
– Де наш, мамцю, тато,
Що не вечеряє?

Мати відповіла:
– В далекім Сибіру,
Там згадує святий вечір
Раненько в неділю.

Там не одна мати
За синами плаче.
Мала трьох соколів,
А тепер не баче.

Один – у Сибіру,
Другий – у в’язниці,
Третій мусить вечеряти
В лісі під ялицев.

Поможи нам, Боже,
Це все перебути,
Нашу неньку-Україну
З кайданів розкути.

З кайданів розкути,
Тюрми завалити,
Всіх невинних тисячами
На волю пустити.

Ой, Ісусик милий,
Змилуйся над нами,
Даруй волю, даруй долю
Неньці-Україні!