Виконавець: Квітень Руїн
Колись в моєму тілі жив другий
Це майже теж саме
Що мене там не було
Він їв мій мозок пив мій сік
Казав що завтра не настане
Одного разу я промовив
Крізь безкінечність тиші сну
Так прозвучало вперше Слово
І я створив ілюзію
Що хтось таки прийде
Щоб було двоє або троє
Щоб світ вмістив в собі когось
Послухай може раптом ти є бог?
Скільки в тобі такого
Чого немає в мені?
Скільки в тобі від бога?
Бога скільки в тобі?
Колись в моєму тілі жив другий
Це майже теж саме
Що я був не з ним
Я був в ефірі чистим й вічним
І чув як плаче Гавриїл
З труби лунали дивні звуки
Невже він вкотре втратив німб?
Послухай може раптом
Ти є бог?