Ніколи не плач
За тим що було
Те сонце зійде ще не раз
Полите дощем проростає зерно
Усмішкою світу до нас
Світліше сріблястих застиглих ланів
Багатше словами прочитаних книг
Де музика неба торкається струн
Там котиться вгору уламками сміх

Не бійся стояти у центрі грози
Гроза не готова гриміти завжди