Буває так, що у житті,
Помилки вчать нас і тоді,
Ми йдем до прірви,
Всіх нещасть,
Бо знаєм що життя нам,
Більш не дасть,
Отих чудових, теплих мрій,
Які долають сотні миль.
Тих теревенів, під дощем,
Тих проявів не справжніх,
Тільки днем.

Приспів:
Та не вночі, під зорями,
Де все чудові прояви,
І небуття здається головним,
Бо ти забув, що світ лише один.

Ніколи більше так не буде,
Якщо в житті ти все забудеш,
Забудеш те, що ти людина,
Забудеш те, як збив коліна,
І знов піднявся і пішов,
Щоб повернути зникле знов.

Приспів

Я хочу знов втікти від хмар,
Бо сонце палить мої очі,
Заховатись десь від світла примар,
У темряві цієї ночі.