Ой зробив хлопчина та й дві красні скрипки –
Поділив надвоє снів своїх красу.
Що перша скрипка – біла лебідка,
А дуга скрипка – вечірній сум.

Закохались в нього дві сестри весною –
Одна – як та нічка, друга – мов той день.
Перша просила грати сумної,
Друга хотіла веселих пісень.

Приспів:
Одна сміялась,
Плакала друга.
Гей, поєднались
Радість і туга.
Гей, поєднались
В очах дівчини,
Як у двох скрипках,
Ночі і днини.

А як розійшлися ті пісні луною,
Він замовклі скрипки сестрам двом віддав.
Кожна дівчина стала вербою,
Легінь між ними явором став.

Приспів:
Залишив на світі дві самотні скрипки,
Залишив на світі снів своїх красу.
Що перша скрипка – біла лебідка,
А дуга скрипка – вечірній сум.

Там, де став явір понад плаями,
Знову я чую відлуння пісень:
Одна верба співає ночами,
Друга верба співає удень.

Приспів:
Одна сміється,
І плаче друга,
Гей, поєднались
Радість і туга,
Гей, поєднались
В очах дівчини,
Як у двох скрипках
Ночі і днини.