Я – не відчуваю навколо нікого,
І не бачу ні тебе, ні себе.
Все що – було зникає потроху
І летить у нікуди.

Приспів:
Ми разом у одній воді! Повір мені! Повір собі!

Сутінки – наспівали пронизане небо.
Сутінки – палає багаття, тріщить білизна.
Твого білого тіла, ніжного погляду,
Що пам’ятав, як питав.
І вилітало кудись твоє ім’я.
Це не ковтає повітря – я не шукаю натхнення.
Вже небо, дерева і трави стоять під прицілом.
Вітер в кутки заглядає, бо має цікавість він має,
Бо взимку ніхто не спитає, бо взимку ніхто не втримає.

Приспів

Додало спокою, твоєму летіло в бою,
На голови ворогів корови срали!
Рилися, забилися, коком позаїдалися
Іменини начебто справляли
Навкруги усе пожрали!

Бабця-царапця ціпком забавляється,
Ця-ця-ця-цяцька дубова зненацька ламається.
Рисками-мисками самими виринали чпоку шаруділо
В лісі знову різанина.
Маринувалося листя біле.
Чорне волосся падало до долу.
Додало спокою твоєму летіло в бою,
На ворогів корови срали.
Рилися, забилися, коком позаїдалися
Іменини начебто справляли, пожрали!

Приспів