Згадалось, як любилися вранці
Як я подарував тобі слоника зі скла
Які в нас були дивні танці
Як ти одного разу на плечі в мене плакала
Тільки не було цього всього
Ти існуєш десь поза небом і часом
Від тебе я не маю нічого
Мабуть ти відчуваєш, що ми разом
Бувало просто так засмієшся
Про щось своє подумаєш, в очі глянеш
Якось так цікаво зітнешся
На крок відійдеш, в очі глянеш
І немає сил на ці думи
Згадувати це все болючіше з кожним днем
Моє серце все ж не із гуми
Моя душа застрягла в грудях каменем